16 березня 2018 року відбувся проблемний семінар вчителів фізики Зборівського району, присвячений реалізації компетентісного підходу на уроках фізики, концептуальним засадам побудови програм з фізики, астрономії, інтегрованого курсу "Природничі науки".
Мета навчання предметів природничо-математичного циклу полягає у формуванні засобами навчальних предметів ключових компетентностей учнів, необхідних для соціалізації, творчої самореалізації особистості, розуміння природничо-наукової картини світу, вироблення екологічного стилю мислення і поведінки, розвитку експериментальних умінь і дослідницьких навичок та виховання громадянина демократичного суспільства.
Упровадження компетентнісного підходу створює умови для формування внутрішньої мотивації навчання. При цьому чинниками, які позитивно впливають на формування мотивації, є:
- практична спрямованість мети уроку як особисто значущої, важливої для кожного;
- використання в процесі навчання наявного життєвого досвіду учнів, їхніх повсякденних спостережень, досвіду практичної діяльності;
- зв’язок навчального матеріалу з повсякденним життям людини, явищами, які відбуваються в довкіллі;
Компетентнісний підхід в освіті сьогодні набуває в світі дедалі більшого поширення. Найбільш значущими завданнями національних систем освіти за компетентнісною концепцією ЮНЕСКО визначено такі:
- "навчитися жити разом";
- "навчитися пізнавати";
- "навчися робити;
- "навчитися бути".
Цими чотирма системоутворювальними освітніми цілями визначаються життєві кометентності, на формування яких повинна спрямовуватися сучасна освіта.
Компетентнісний підхід зумовлює посилення прикладного, практичного характеру всієї шкільної освіти й полягає в тому, щоб навчити школярів самостійно вирішувати завдання в незнайомих ситуаціях, а не збільшувати обсяг інформованості людини в різних предметних галузях
Упровадження компетентнісного підходу передбачає появу нового етапу уроку, а саме визначення наявного рівня компетентності, який полягає в актуалізації життєвого досвіду учнів, під яким розуміються всі обставини
повсякденного життя, які впливають на людину та з якими вона взаємодіє.
Основою набуття компетентності є власна активна діяльність людини, що зумовлює вибір прийомів, форм, засобів навчання. До них належать: розв’язування практично орієнтованих завдань; аналіз життєвих ситуацій; використання наочності; проведення експерименту ужиткового спрямування; проведення учнівського дослідження; виконання проектів, розв’язування проблемних завдань, застосування технології розвитку критичного мислення тощо.
Організації навчання з фізики сприятиме використання перевірених практикою лекційно-семінарської системи, причому не час від часу, а досить регулярно, групової роботи, проблемного навчання, дидактичних ігор, складання навчальних схем та опорних конспектів тощо. З цією метою у методиці викладання і побудові уроків доцільно активізувати інтерактивні методи, зокрема метод проектів, інформаційні технології, проведення практикумів на основі статистичних матеріалів, а також семінарів, конференцій, ділових ігор, що спрямовані на розвиток аналітико-синтетичної діяльності учнів. Результати такої роботи бажано оформлювати у вигляді есе, рекомендацій, систематизувати у картосхемах, графіках, діаграмах, таблицях тощо. На уроках слід привчати учнів користуватися індукцією, дедукцією, аналізом, синтезом, робити висновки й узагальнення.
Великого значення набуває метод проблемного навчання. Проблемність починається з особливої конструкції запитань: Чому...? (Яка причина...?); Що змінилося...від...?; Чим відрізняється...від...?; Які умови необхідні для того, щоб...?; Який висновок треба зробити? і т.д. У відповідях на ці питання обов’язково повинні бути коментарі, обґрунтування точки зору. Приклади проблемних завдань можуть бути такими: сформулювати завдання; поставити запитання з теми; спланувати діяльність; висунути гіпотезу і визначити план її перевірки; сформулювати спосіб дій у змінених умовах; визначити власну позицію; оцінити попередні результати; уявити інакше і зобразити; порівняти і обрати необхідний варіант; порівняти з еталоном; знайти підстави для класифікації й виконати її; перейти від загальної моделі до конкретнішої; визначити межі застосування закону тощо.
Цінність проблемного навчання полягає в тому, що воно робить пояснення більш доказовим, а знання усвідомленими; вчить учнів мислити діалектично, ознайомлює їх з методами пізнання, підносить емоційність викладу, а тому й підвищує інтерес учнів до вивчення предмета. Воно стимулює мислення учнів, їх пізнавальну активність, сприяє мотивації пізнавальної діяльності учнів, надає роботі творчого характеру.
Формуванню навичок самостійної роботи, вмінь пошуку необхідної інформації у додаткових літературних джерелах слугують семінарські заняття, які викладач може планувати, враховуючи навчальні можливості учнів, підготовка та презентація учнівських творчих проектів. Необхідно стимулювати самостійну пізнавальну діяльність учнів, спонукати їх до використання матеріалів із засобів масової інформації та науково-популярної літератури, що допоможе їм розуміти та аналізувати сучасні події в світі, розвивати проектну діяльність.
Обов’язковим елементом навчання повинні стати індивідуальні завдання з теми. Такі завдання варто пропонувати на завершальному етапі вивчення теми для самостійного опрацювання. Мета завдань – охопити матеріал теми в цілому, привернути увагу до головного, дати додаткові приклади і пояснення окремих складних моментів. Варто планувати виконання індивідуальних завдань, які передбачають ознайомлення як з розвитком тієї чи іншої науки в історичному аспекті, так і змістовних. Особливо варто звертати увагу учнів на внесок в розвиток науки вітчизняних вчених та наукових установ України. Такий підхід сприятиме актуалізації навчально-пізнавальної, комунікативної, інформаційної, ціннісно-смислової та інших компетенцій і значно поглиблюватиме загальнокультурні надбання учнів.
Важливим засобом навчання можуть стати контрольні запитання і тестові завдання, які спрямовані не на відтворення означень, фактів, формул, а на з'ясування елементів та структури означень об’єктів; їх місця в системі інших понять; операцій, які можуть виконувати з об’єктом; його особливостей та властивостей; окремих винятків та тонкощів. Подібні контрольні запитання стимулюють продуктивне мислення учнів, сприяють неформальному засвоєнню теоретичного матеріалу, формують навички порівняння, класифікації, узагальнення, застосування природничих понять і об’єктів.
Велику роль у навчанні відіграє систематичне використання історичного матеріалу, який підвищує інтерес до вивчення предмета, пробуджує критичне ставлення до фактів, дає учням уявлення про природничі науки як невід'ємну складову загальнолюдської культури. На змістовних дохідливих прикладах слід показувати учням, як розвивалися наукові поняття, відношення, теорії й методи, ознайомлювати учнів з іменами та біографіями видатних учених, які створювали ці науки.
Використання біографій відомих учених здійснює не тільки навчальну, а й виховну мету:
- за їх допомогою можна показати, що наука виникає й розвивається під впливом діяльності людини і за її потребами;
- життя і діяльність багатьох вчених може слугувати прикладом самовідданого служіння своїй справі, прикладом мужності та патріотизму;
- розповіді про внесок вітчизняних вчених у розвиток науки є основою для виховання національної гордості.
Виходячи з ліміту часу, ці повідомлення мають бути стислими, яскравими, переконливими й емоційними. У цьому можуть допомогти технічні засоби навчання. Використання історичних екскурсів збагачує зміст предметів, робить його різноманітнішим, часто допомагає створювати емоційну атмосферу на уроці. Все це сприяє розвитку пізнавального інтересу і виправдовує затрати часу.
Ефективність засвоєння програмового матеріалу можна піднести завдяки застосуванню сучасних інформаційних технологій, які є визначальними у підготовці особистості до життя у постіндустріальному, інформаційному суспільстві. Широке застосування комп’ютерів у навчанні доцільне для проведення експериментів, практичних занять, інформаційного забезпечення, візуального інтерпретування діяльності, проведення досліджень.
Для успішної участі у сучасному суспільному житті особистість повинна володіти певними прийомами природничо-математичної діяльності та навичками їх застосувань до розв’язання практичних задач. Значні вимоги до володіння предметами циклу у розв’язанні практичних задач ставлять сучасний ринок праці, отримання якісної професійної освіти, продовження освіти на наступних етапах. Тому одним з головних завдань є забезпечення умов для досягнення кожним учнем практичної компетентності, яка є важливим показником природничої підготовки молоді. Вона певною мірою свідчить про готовність молоді до повсякденного життя, до найважливіших видів суспільної діяльності, до оволодіння професійною освітою.
Курс фізики основної школи продовжує формування, уточнення і розвиток фундаментальних природничо-наукових понять, вивчених в пропедевтичному курсі природознавства. Фізика в основній школі вивчається на рівні ознайомлення з фізичними явищами, поняттями і законами, які дають змогу пояснити перебіг найбільш поширених процесів у навколишньому світі, ознайомити учнів з фізичними основами сучасного виробництва, техніки і технологій.
Оволодіння учнями навичками експериментальної діяльності в основній школі спрямоване на використання набутих знань у практичній діяльності, формування пізнавальних інтересів, розвиток їхніх творчих здібностей, зацікавленості до вибору майбутньої професії, пов’язаної з фізикою.
В програмах з кожного предмета перелічені демонстраційні досліди, лабораторні та практичні роботи. Залежно від умов і наявної матеріальної бази кабінетів вчитель може обирати роботи або демонстраційні досліди, об’єднувати кілька робіт в одну тощо, пам’ятаючи при цьому, що кожна демонстрація, кожне спостереження або лабораторна робота, кожний дослід повинен, з одного боку, забезпечити виконання програмових вимог до експериментальної підготовки учнів, з іншого боку, розвивати в учнів сприймати навчальний матеріал на оптимальному для них за пізнавальними можливостями рівні активності.
При навчанні фізики одним із важливих видів навчальної діяльності є фізичний експеримент. Дозволяється проведення експериментальних досліджень на наявному у фізичному кабінеті обладнанні за запропонованою викладачем інструкцією. В експериментальних роботах можуть використовуватися саморобні пристрої (зокрема, матеріали та речі ужиткового спрямування) за умови дотримання правил безпеки. Під час постановки нестандартних експериментальних робіт учитель повинен враховувати рівень володіння учнями теоретичним матеріалом, знання якого забезпечують успішне її виконання.
Оцінювання експериментальної діяльності учнів, як правило, включає такі елементи: перевірку підготовленості учнів до роботи; перевірку процесу її виконання, оцінку якості наданого звіту про проведену роботу з урахуванням наведених висновків та узагальнень. Зауважимо, що розрахунок похибок результатів експериментів не є обов’язковим.
З метою підготовки учнів до виконання реальних фронтальних лабораторних робіт, формування та перевірки їх практичних умінь та навичок за допомогою тренажерів, використовуючи для цього інтерактивні моделі лабораторних робіт або відеофрагменти їх виконання, можуть використовуватися програмно-педагогічні засоби, які мають відповідний гриф МОН. Але ці засоби не можуть замінювати проведення реальних експериментальних досліджень.
При підготовці виконання практичної частини програм учителям більше уваги необхідно приділяти проведенню ужиткового експерименту. Ужитковий експеримент – експеримент, під час проведення якого використовують (разом із традиційними) ті специфічні об’єкти та (або) інструменти дослідження, які зазвичай застосовують у побуті.
Використання ужиткових дослідів може забезпечити не лише формування експериментальних умінь, а й переконати учнів у значущості знань для адекватного розв’язування реальних життєвих ситуацій. Учень, виконуючи ужиткові досліди, забезпечить сучасне і грамотне коригування життєвих уявлень, набуде безцінного життєвого досвіду. Ця інформація стане його особистим надбанням, зберігатиметься як резерв довготривалої пам'яті й перебуватиме в стані постійної готовності до актуалізації. Необхідно розширювати самостійне експериментування учнів, використовуючи найпростіше обладнання, інколи навіть саморобні прилади і побутове обладнання.
Досліди ужиткового характеру за умови правильного вибору методичних прийомів їх проведення є вагомим підґрунтям для організації проектної діяльності учнів. Під час виконання таких дослідів формуються вміння:
- зіставляти життєвий досвід і наукову інформацію;
- усвідомлювати своє незнання й переборювати когнітивний дисонанс;
- оцінювати здобуті знання;
- актуалізувати життєвий досвід в адекватних ситуаціях;
- взаємодіяти з усіма суб’єктами навчального процесу.
Однією з вимог організації освітніх проектів є те, що учні мають обговорювати реальні проблеми і ставити та виконувати актуальні завдання, а їхня діяльність має бути доцільною. Збагачення експерименту елементами ужиткового спрямування забезпечить створення ситуації успіху для кожного з учнів.
Однією з найважливіших ділянок роботи в системі навчання залишається розв’язування задач. Задачі різних типів можна ефективно використовувати на всіх етапах засвоєння знань: для розвитку інтересу, творчих здібностей і мотивації учнів до навчання, під час постановки проблеми, що потребує розв’язання, в процесі формування нових знань учнів, вироблення практичних умінь, з метою повторення, закріплення, систематизації та узагальнення засвоєного матеріалу, з метою контролю якості засвоєння навчального матеріалу чи діагностування навчальних досягнень учнів тощо.
В умовах особистісно орієнтованого навчання важливо здійснити відповідний добір задач, який би враховував пізнавальні можливості й нахили учнів, рівень їхньої готовності до такої діяльності, розвивав би їхні здібності відповідно до освітніх потреб. За умов компетентнісного підходу розв’язування учнями навчальних задач спрямовується не лише на оволодіння знаннями та вміннями, а й на забезпечення можливості адекватно й ефективно діяти в реальних життєвих обставинах.
Як спробу зближення навчальних і життєвих задач, як засіб набуття учнями предметної компетентності можна розглядати використання практично орієнтованих завдань. Це різновид навчального завдання, окремі складові якого: дане чи шукане, відоме чи невідоме, умова чи вимога, вихідний чи кінцевий стан системи, явища, об’єкти, процеси, про які йдеться, безпосередньо пов’язані з повсякденною реальністю, що оточує учня, з якою він безпосередньо взаємодіє.
З метою реалізації компетентнісного підходу у навчанні фізики та розвитку ключових компетентностей школярів у кожного вчителя фізики має бути створений каталог або картотека за тематикою "Ситуативні, проблемні та творчі завдання практичного спрямування".
Обов’язковим елементом технології навчання має бути постійна діагностика навчальних досягнень учнів. Вивчення кожної теми слід починати з виконання діагностичної роботи, що дає змогу встановити залишковий рівень володіння матеріалом попередньої теми. За результатами діагностичної роботи виявляються прогалини у підготовці учня, його досягнення, що допомагає спрямувати зусилля його та викладача на поліпшення стану справ.
Оцінювання навчальних досягнень як засіб управління навчальним процесом здійснюється відповідно до критеріїв оцінювання з урахуванням індивідуальних особливостей учнів і передбачає диференційований підхід щодо його організації. Критерієм оцінки роботи учнів є не стільки обсяг навчального матеріалу, що залишився в пам'яті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, використовувати в життєвих ситуаціях, вміння самостійно здобувати знання. При цьому важливо використовувати мотиваційний потенціал для учнів: авансування успіху, спонукання до самоаналізу, самооцінки, самопізнання, інтенсифікація того змісту навчального матеріалу, який має особистісне значення для учнів.
Матеріали семінару:
Немає коментарів:
Дописати коментар