План роботи школи педагогічної майстерності вчителів математики

з реалізації проблеми:

 «Розвиток особистості, формування цілісності знань на основі інтеграції природничо-математичних наук»

Керівник: Дрига Майя Констянтинівна, вчитель математики  ЗОШ І-ІІІ ст.№1 м. Зборова,  «Вчитель-методист»

Учасники: вчителі математики ЗОШ І-ІІІ ст.№1 м. Зборова, Зборівської гімназії, ЗОШ І-ІІІ ст.№2 м. Зборова, молоді вчителі математики району.

Мета:

-                            Удосконалення професійної компетентності педагогів; створення умов для підвищення фахового та загальнокультурного рівня вчителів; взаємообмін досвідом роботи; колективне опрацювання педагогічними працівниками актуальних проблем; впровадження інновацій в  НВП; виявлення кращого педагогічного досвіду

-                            Показати суть інтеграції навчання через об’єднання ідей, наукових теорій, понять, технологій навчання в процесі скоординованої діяльності учителів, викладачів різних навчальних предметів та навчально-пізнавальної діяльності учнів.

-                            Реалізація інтеграції навчання через  організацію процесу поступового поглиблення у предмет шляхом використання та інтеграції активних (метод „мозкового штурму, евристичних питань) та інтерактивних (робота в групах, в парах, формування проблеми та інші) методів навчання, що базуються на процесах творчого мислення, формування в учнів не лише певної системи знань і практичних навичок, а й вмінь використовувати їх як засіб пізнання оточуючого світу

-                            Показати один із можливих способів оновлення змісту освіти

Засідання 1. 11.10.2016 р.

1. Використання  фундаментальних та спеціальних знань учнів на уроках математики.

                                    Дрига М.К.

2. Формування системних знань при розв’язуванні прикладних задач (обмін досвідом).

                                       вчителі математики ЗОШ І-ІІІ ст.№1 м. Зборова

3. Відвідування та обговорення відкритих уроків.

                                       вчителі математики ЗОШ І-ІІІ ст.№1 м. Зборова

Засідання 2.    15.11.2016 р

1. Оновлення змісту освіти через інтеграцію знань, методів, форм навчання та контролю.

                                    Дрига М.К.

2. Використання активних (метод «мозкового штурму», евристичних питань) та інтерактивних (робота в групах, в парах, формування проблеми та інші) методів навчання в організації  навчально-виховного процесу

                                       вчителі математики ЗОШ І-ІІІ ст.№1 м. Зборова

3. Відвідування та обговорення відкритих уроків.

                                       вчителі математики ЗОШ І-ІІІ ст.№1 м. Зборова

Засідання 3.  01.06.2017р.

1. Круглий стіл: «Урок як вирішальна ланка у реалізації системи інтеграції»

Обмін думками та вироблення рекомендацій з проблем:

-                            Реалізація прикладної спрямованості предмета через інтеграцію змісту, форм і методів навчання.

-                            Методи визначення ефективності інтегрованих уроків.

                                                 Учасники ШПМ

2. Публікація результатів дослідження з проблеми «Інтеграція знань з предметів природничо-математичного циклу:проблеми та шляхи їх вирішення».

                                             вчителі математики ЗОШ І-ІІІ ст.№1 м. Зборова

3. Вироблення рекомендацій для використання в роботі щодо інтеграції знань з предметів природничо-математичного циклу.

                                           вчителі математики ЗОШ І-ІІІ ст.№1 м. Зборова

Для використання в роботі

Висновки дослідження школи педагогічної майстерності вчителів математики з реалізації проблеми: «Розвиток особистості, формування цілісності знань на основі інтеграції природничо-математичних наук»

Інтеграція знань з предметів природничо – математичного циклу: проблеми та шляхи їх вирішення. 

Інтеграція (від лат. integer–повний, цілісний)–це створення нового цілого на основі виявлення однотипних елементів і частин із кількох раніше розрізнених одиниць (навчальних предметів, видів діяльності тощо). 

Ми у своєму дослідженні будемо притримуватись думки, що інтеграція – це процес об’єднання в ціле диференційованих раніше елементів.

Різноманітні форми інтеграції знань існували в педагогічних системах різних періодів і епох. Науковців цікавили і цікавлять різні аспекти цієї проблеми. Методологічні, дидактичні та концептуальні засади інтеграції обґрунтовано в працях М. Берулава, С. Гончаренка, С. Клепко, І. Козловської, К. Лєнік, Я. Собко, А, Литвин, О. Джулик, Т. Якимович, М. Пашечко, Є. Дорошевскі, С. Мамрич, В. Лозовецької та інших науковців.
Суть інтеграції навчання полягає в об’єднанні ідей, наукових теорій, понять, технологій навчання в процесі скоординованої діяльності учителів, викладачів різних навчальних предметів та навчально-пізнавальної діяльності учнів. Ідея інтеграції змісту і форм навчання завжди приваблювала учених і педагогів-практиків. Так, С. Гончаренко та І. Козловська пропонують впровадження інтеграції в навчальний процес таким чином: серед двох (чи кількох) навчальних предметів відбирають споріднені елементи, поняття чи дії та розробляють інтегративний курс; навколо певного об’єкта групуються різно - предметні знання (такий варіант можна назвати модульним чи профільованим); виходячи з реально існуючої предметності знань, в один навчальний предмет поетапно можна «з інтегрувати» дуже потрібні в загальному та конкретному випадках елементи знань та вмінь з інших предметів (базовий навчальний предмет міститься в центрі, а навколо нього наростають концентричні кола наближень різного порядку.

Варто звернути увагу на те, що інтеграція фундаментальних і спеціальних знань дозволяє не тільки інтегрувати знання учнів; удосконалювати зміст і структуру курсів навчального предмету; вводити нові теми; вилучати ті, які для опанування основ певного курсу не мають істотного значення; змінювати порядок вивчення окремих тем, переміщувати теми з одного курсу в інший, але й максимально ефективно організувати систему повторення раніше вивченого матеріалу.

Водночас, інтеграція фундаментальних та спеціальних знань сприяє об’єднанню в тому чи іншому навчальному предметі узагальнених знань з різних навчальних предметів і відповідних їм наук; формуванню системних знань учнів; комплексній реалізації всіх складових системи виховання особистості; формуванню загально навчальних умінь та навичок учнів; більш глибокому і міцному засвоєнню основних наукових понять з різних навчальних предметів; узгодженості діяльності викладачів, усуненню дублювання та економії часу викладачів та учнів.

ХХІ століття висуває до освіти нові вимоги, зумовлює потребу в її радикальній модернізації, тому її реформування в першу чергу стосується оновлення змісту освіти та технології навчання і виховання.
Практика показує, що оновлення змісту освіти вимагає розв'язання багатьох складних проблем:
- як перетворити гігантський масив знань і культурних цінностей в індивідуальне надбання та індивідуальне знаряддя кожної особистості;
- як зробити постійно обновлюваний матеріал хімії, фізики, біології тощо найбільш придатним для його засвоєння?
- як, яким шляхом перейти від вивчення окремих предметів, часткових знань до вивчення наук у їхньому взаємозв'язку і взаємопереплетінні?
- як змінити методи навчання, щоб учити не просто знанням, а умінню самостійно мислити на основі цих знань?
- як навчити учнів володіти методами наукового пізнання?

Життя школи все більше переконує в тому, що ці складні проблеми не можна розв'язати в рамках традиційних (класичних) технологій навчання і навіть традиційної предметної системи навчання, які не враховують сучасні тенденції до проблемної організації науки, а також сучасних тенденцій до індивідуалізації процесу навчання. Саме тому вважаю, що оновленням змісту природничо – наукової освіти є інтеграція знань, методів, форм навчання і контролю.
Аналіз науково – методичної літератури свідчить, що в науці підсилюються процеси інтеграції, а існуючий педагогічний досвід показує, що в останній час підхід до реалізації інтеграції (змістовної та структурної) при викладанні шкільних предметів повністю не реалізовується. Ця проблема також є однією з переліку актуальних питань педагогіки та методики навчання.

Вирішення цієї проблеми вимагає системного підходу на рівні навчального предмета, на якому розгортається уявлення про певні частини змісту у формі його представлення учням. Тому, створюючи педагогічну технологію, яка б реалізувала вимоги сучасної педагогіки, я використовую декілька шляхів.

По – перше, це опора на психологічні закономірності навчання на кожному етапі пізнавальної діяльності учнів, а саме, покращення внутрішніх (психологічних) умов засвоєння навчальних предметів, тобто оптимізація їх розумової діяльності, підвищення її мотиваційної та орієнтовної основи. Здійснити це можна на основі концепції поетапного формування розумових дій.

По-друге, здійснення інтегрованого вивчення навчальних предметів на організаційному та змістовному рівнях. На основі положень теорії дидактичної інтеграції можна розробити модель міжпредметних зв'яків дисциплін природничо – математичного циклу, відповідно до якої створити конкретні методики викладання окремих предметів.

Схематично її можна подати у вигляді піраміди, у вершинах якої знаходяться навчальні предмети : хімія, фізика, математика та біологія. Сторони піраміди виражають міжпредметні зв'язки двох предметів, грані - взаємозв'язок декількох предметів.
Зміст окремих розділів шкільних курсів хімії, фізика, математика та біологія  відзначаються складністю навчальної інформації, містять різний за ступенем абстракції та формалізації теоретичний матеріал, що є важкодоступним для школярів. Математика є необхідним предметом для вивчення хімії, вона є мовою, за допомогою якої можна записувати хімічні закономірності, тому саме інтеграція хімії та математики приділяється велика увага. Ще М. Планк говорив: „Із тих пір, як існує вивчення природи, воно має в якості ідеалу завдання об'єднати багатобарвність явищ в єдину істину, а якщо можливо, то в одну форму”. Математика не тільки дає курсу хімії обчислювальний апарат, засоби вираження хімічних законів, але її збагачує його ідеями. Біологія розширює відомості учнів про фізіологічні процеси, які відбуваються в живих організмах. Знання фізичних властивостей речовин, фізичних законів, процесів дозволяє більш детальніше вивчати хімічні процеси.

При цьому особлива увага звертається на організацію процесу поступового поглиблення у предмет шляхом використання та інтеграції активних (метод „мозкового штурму”, евристичних питань) та інтерактивних (робота в групах, в парах, формування проблеми та інші) методів навчання, що базуються на процесах творчого мислення, формуванню в учнів не лише певної системи знань і практичних навичок, а й вмінь використовувати їх як засіб пізнання оточуючого світу.

Реалізувати дидактичну інтеграцію можна шляхом складання і впровадження інтегрованих навчальних програм із дотриманням єдності понятійного апарату, узгодженням термінології предметів природничого циклу, засвоєнням учнями наукової мови.
Для цього необхідно:
- здійснити перегрупування існуючих навчальних програм із хімії, фізики, математики, біології з метою з'ясування переліку тем, які вивчаються в курсах цих природничих предметів (при цьому необхідно обговорити можливі варіанти методики їх вивчення, встановивши обсяг навчального матеріалу, який учні повинні засвоїти на кожному предметі).
- провести узгодження понять та термінів, які використовуються в різних предметах.

Завдяки такій трансформації запобігається зайве повторення однієї теми в кожному предметі, вивільняється певна кількість годин, яку можна використати на більш глибоке вивчення інших питань. Крім того, вивчення питань, які мають інтегрований зміст, відбувається на новому, більш змістовному та науковому рівні, що забезпечує формування єдиної картини природи.
    У навчальному процесі таку інтеграцію можна реалізувати, перш за все, проведенням інтегрованих уроків.
Другий шлях – це створення інтегрованих спецкурсів. Такими курсами можуть бути: екологія, біохімія, фізична хімія.
Третій шлях – це проведення інтегрованих тижнів (призначених для інтеграції змісту знань з різних предметів).

Оскільки основною формою навчально – виховного процесу, є урок, то вирішальна роль у реалізації системи інтеграції належить саме йому. Велику роль відіграють ввідні і узагальнюючі уроки. Вони надають можливості усвідомити соціальну значимість навчального матеріалу, який їм необхідно опанувати, „побачити” його місце в цілісній картині світу.
Підбираючи матеріал на урок, намагаюсь виділити поняття, які підлягають обґрунтуванню і систематизації на основі узагальнених ідей, підбирати систему завдань і вправ міжпредметного характеру, що орієнтують учнів на цілісність знань.
При вивченні інтегрованого матеріалу педагогічно виправданою формою навчання є уроки – дослідження, які передбачають науковий, творчий пошук. На цих уроках учням пропонується певне дослідження з метою виявлення спільного та відмінного у вивченні даної теми в різних дисциплінах і зробити узагальнений висновок стосовно інтегрованого підходу до розглядання теми.
Уроки – полеміки відрізняються від дискусії тим, що в них участь можуть брати багато учнів і в кінці обов'язково має бути встановлена чиясь перемога. Вони також відрізняються від дебатів, бо не є командними за організацією. Такі уроки передбачають ретельну підготовку двох учнів – доповідача та опонента, які проводять наукову полеміку з певної проблеми.
Вважаю, що вчителю для того, щоб створити умови для засвоєння учнями реалій людської практики, матеріальної й соціальної, необхідно допомогти дітям в розумінні того, що більшість наукових понять та ідей виникають з практичних потреб людини, забезпечити їх технологічними знаннями і вміннями. Іншими словами, ми, вчителі, повинні повною мірою реалізувати прикладну спрямованість предмета через інтеграцію змісту, форм і методів навчання.
Проблема інтеграції знань занадто складна, щоб її можна було розв'язати чисто емпірично, вона потребує теоретичних і експериментальних досліджень, апробацій.

Використана література:
1.Козловська І. Теоретичні та методичні основи викладання загальнотехнічних і спеціальних дисциплін: інтегративний підіхід / І. Козловська, К. Лєнік, Я. Собко, А. Литвин, О. Джулик, Т. Якимович, М. Пашечко, Є Дорошевскі, С. Мамрич.- Львів: Євросвіт, 2003.
3.Розов М.А. Процессы и механизмы интеграции в развитии науки / М.А.Розов // Интегративные тенденции в современном мире и социальный прогресс / Под ред. М.А.Розова. – М.: Изд – во МГУ, 1989.
4.Інтернет-ресурси.